Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь
1941 / Новини
реклама
ср, 6 лютого, 12:21 4809

Документальний проект "1941": дві думки про фільм

Напередодні прем'єри ми вирішили поговорити з політологами та журналістами, які вже подивилися цей фільм.

1941_3107 лютого (в четвер) о 22:00 на телеканалі "Україна" стартує прем'єра 5-серійного документального фільму "1941" - в ефір вийде 1-я серія. "1941" - унікальний авторський проект відомого режисера-документаліста Ігора Кобрина, який представить глядачам каналу "Україна" сучасний погляд на події Другої світової. Фільм буде виходити по четвергах о 22:00. Напередодні прем'єри ми вирішили поговорити з політологами та журналістами, які вже подивилися цей фільм.

1. Як Ви оцінюєте фільм Ігоря Кобрина "1941" і його авторський погляд?

2. Як Ви вважаєте, чи може він претендувати на історичну достовірність? Якщо можна, будь ласка, обгрунтуйте Вашу відповідь.

3. Як Ви вважаєте, чи відбувалася маніпуляція фактами про Другу світову в радянському варіанті історії? Як з цим рухається справа зараз?

4. Існують різні погляди на роль СРСР у цій війні: а) країна, яка оборонялась; б) країна-визволитель Європи, в) країна-агресор. Яка точка зору Вам ближче? Чому?

5. Віктор Суворов, колишній радянський розвідник, а нині письменник і автор гучної свого часу книги "Криголам", упевнений, що "українцям і росіянам слід соромитися участі у Другій світовій війні". Що Ви думаєте про таку точку зору? Як Ви думаєте, чи потрібно українцям соромитися свого військового минулого або пишатися ним?

6. Як Ви вважаєте, в якому стані перебуває сучасна українська документалістика? Чому?

Дмитро Видрін, політолог

1. Фільм в цілому я оцінюю дуже позитивно, і, головне, він дуже вчасно вийде в ефір. Справа в тому, що нинішні школярі багато знають, часом навіть занадто багато, про те, що відбувається сьогодні, але абсолютно не розуміють, чому святкується 9 травня. Вони розуміють, що це День Перемоги, але толком не знають, чому подія, яка сталася більше 60 років тому, має настільки важливе значення. І це добре, що є такий український режисер Ігор Кобрин, який вирішив зняти просто не чергову сагу про, скажімо, Гаррі Поттера або чергових вампірів, а порушив у своєму проекті таку актуальну і вкрай важливу тему.

Що стосується авторського погляду, то мені подобаються фільми, які не тільки дають всеосяжне трактування якоїсь події, теми, але й дають "опорні" точки глядачеві, вивчивши які більш детально, при бажанні можна самостійно вибудувати історичний ланцюжок. Автор фільму "1941" нанизує весь фактаж на свою власну "нитку", яку проводить через увесь фільм, і, таким чином, йому вдається створити своє історичне "намисто". Але при цьому він "вкладає" своє бачення тих чи інших подій, а глядач може погодитися з ним або вибудувати для себе альтернативну версію. Думаю, подібні фільми також дуже корисні для школярів, оскільки дають можливість не просто сприймати сказане, але і напрямок для більш глибокого вивчення.

2. Я не історик і не учасник тих подій. Тому не маю права клеїти ярлик "правда" або "неправда". Але після перегляду цього фільму очевидно, що автор виконав неймовірну роботу, зібравши всі факти воєдино і проаналізувавши безліч різних інформаційних джерел. Протягом всього фільму він відсилає глядача до цих джерел. І це правда. А наскільки він може претендувати на історичну достовірність - про це, ймовірно, потрібно питати у істориків.

3. По-перше, я не знаю, що таке маніпуляції. Існує інтерпретація тих чи інших подій будь-якою  актуальною політичною владою. Наприклад, на думку влади США, саме завдяки США була виграна Друга світова війна. На думку британської влади, війну виграв Черчилль. Чи можна це назвати маніпуляцією?

...Відповідно, і радянська влада давала свою версію подій тієї війни. До речі кажучи, для цього у них було значно більше підстав, ніж у інших країн. Принаймні, мій батько, який пройшов усю війну військовим розвідником, говорив, що це він виграв війну разом зі своєю країною. І я в це вірю.

4. Я думаю, що всі точки зору мають свої аргументи і свої обгрунтування. Але оскільки я сам родом з СРСР, звичайно, мені хотілося б вважати, що я був громадянином країни, яка звільняла Європу. Так мене виховували, так учили в школі, так мене вчили в армії, і так мене вчили батьки. Мій батько - фронтовик, який отримав всі основні бойові нагороди, включаючи головну - солдатську медаль "За відвагу". І я хотів би думати, що він її отримав, воюючи не на стороні агресорів, а на стороні визволителів.

5. Я думаю, що минуле завжди потрібно поважати або, принаймні, приймати. Мені близька ментальність іспанців, у яких стоять пам'ятники протиборчим сторонам громадянської війни: одні поклоняються одним пам'ятникам, інші - іншим. Війна - це не лише геополітика, але й величезне вмістилище особистої хоробрості, подвигів, вчинків конкретних людей. Хоча очевидно, що і не менше вмістилище боягузтва, підлості, зрадництва. Суворов воліє робити акцент на зраді, мені ближче акцент на доблесті і хоробрості.

6. Думаю, на сьогоднішній день документальне кіно в нашій країні знаходиться на "нулі" або навіть трохи нижче цієї позначки. Причина, як мені здається, в тому, що жодна справа, тим більше суспільно важливе і фінансово-затратне, не можна робити виключно на голому ентузіазмі та особистому подвижництві. Будь-який документ - це не тільки історичний, але і фінансовий папір, який забезпечений великими ресурсами - матеріальними, фінансовими, тимчасовими. Наша влада поки, на жаль, цього не розуміє.

Михайло Погребінський, політолог

1. Режисер Ігор Кобрин - людина, безсумнівно, професійна, симпатична і талановита. Але ідеологію його фільму я оцінюю дуже негативно. На мій погляд, це дещо пом'якшена "ющенківська" пропаганда, кінематографічні "безрадичі", сумна спроба режисерів радянської школи вписатися в нову придуману ідеологічну кон'юнктуру. Таке враження, що автори "1941" робили якийсь антипод знаменитої "Невідомої війни" Романа Кармена. Такий підхід, на мій погляд, перевантажений антирадянськими ідеологічними кліше та суперечить історичній правді.

2. Я - не історик і не кінематографіст. Але як людина, яка прийшла в сферу політичного консультування та політології з фізики, хочу висловити одне загальне зауваження. Ще в університеті мене чимало захоплювало, як влаштовані гуманітарії і в чому особливість і сильні сторони їхнього менталітету. Сьогодні ж, спостерігаючи за багатьма українськими і російськими гуманітаріями - літераторами, кінорежисерами, істориками, філологами, - не перестаю дивуватися тому, як багато талановитих людей у ​​цій сфері. І ці таланти швидше б розцвіли у всій красі, якби не одне "АЛЕ". Вчений, який спеціалізується на природничих науках, завжди, як і гуманітарій, залежний від підтримки науки з боку держави чи бізнесу. Але, проводячи дослідження, він цілком вільний від ідеологічної кон'юнктури і неупереджений. Багато ж наших гуманітаріїв закопують свій дар, шукають і тепер не можуть знайти ідейну кон'юнктуру, яка б виправдовувала їх роботу. Мовляв, раніше треба було засуджувати американських імперіалістів, а тепер радянський "гегемонізм". При цьому трагікомізм ситуації полягає в тому, що раніше цю кон'юнктуру підтримували на державному рівні замовленнями, путівками в Болшево та іншими статусними благами, а тепер ні.

Боюся, в чомусь близькі до такого підходу виявилися і автори фільму при всіх їх видатних здібностях. Достовірний фільм про події того часу ми побачимо тільки тоді, коли наші гуманітарні діячі перестануть себе почувати співробітниками ідеологічного відомства і знайдуть свободу творчого самовираження без ідеологічних "табу".

3. У радянський час применшувалися масштаби втрат, намагалися не акцентувати увагу на пакті Молотова-Ріббентропа, на найважчих випробуваннях першого періоду війни. Тепер же намагаються віддати забуттю Мюнхенський договір по "умиротворення" Гітлера з боку Британії та Франції, не згадувати зайвий раз масштаби нацистських злочинів на окупованих територіях, тихою сапою шукають аргументи на виправдання політичного і духовного колабораціонізму.

4. Радянський Союз, щоб не говорили нещасні перебіжчики на зразок Віктора Суворова, вів справедливу оборонну війну з гранично агресивною нацистською державою. Станом на 22 червня 1941 року Третій Рейх захопив майже всю Європу, користуючись "потуранням" втомлених від Першої світової війни Британії і Франції, і вийшов на радянський кордон. Злочини сталінського режиму при цьому ні в якому разі не можуть розглядатися в якості індульгенції для тих, хто перейшов на бік нацизму.

Нацизм - це рафіноване, програмно оформлене патологічне зло, запрограмована насильницька загибель мільйонів українців та інших слов'янських народів, що розглядалися в цій ідеології як об'єкт поневолення, вигнання або знищення за зразком Голокосту.

5. Українці мають всі права пишатися тим, що є народом, який зіграв винятково важливу роль у знищенні нацизму. З міжнародно-правової сторони знаком визнання цих заслуг було підтвердження її правосуб'єктності, коли у 1945 році Україна стала однією з держав-засновників ООН.

Один із співробітників мого центру Михайло Іванович Білецький - мудра, найвищою мірою гідна і ерудована людина, пережив окупацію в Києві, якось зауважив, що аргументи Суворова разючим чином нагадують пропаганду, яка велася нацистською пресою в окупованій столиці України. Потрібно сказати, що Михайла Івановича вкрай важко запідозрити в симпатіях до радянської влади - в свій час він натерпівся чимало від неї лиха за симпатії до дисидентського руху.

6. Кінодокументалістиці в нашій країні завжди не щастило. У радянський період Україна мала потужну кіноіндустрію, але після короткого періоду успіхів, пов'язаного з тим же Дзігою Вертовим, для документального кіно настали нелегкі часи. Тоді ідеологія, з її культом секретності і пропаганди, не жалувала публічного обговорення будь-яких документів, тому й люди, що знімають документальне кіно, відчували великий тиск. Зате чудових успіхів домоглося українське науково-популярне кіно. У нинішніх умовах кінодокументалістика розділяє загальний занепад культурних індустрії в Україні. Є талановиті та здібні люди, але немає індустрії кіно.

Автор: Алекс Панченко

Джерело: Сегодня Донбасс

Новости партнеров

Загрузка...

Популярні новини